Свобода – це самотність? - War of the Roses
Війна Троянд » Статті » Ігри » Аналітика

Свобода – це самотність?

Чому "War of the Roses" вийшла без одиночної команії? 

До тебе не закрадається підозра, що всесвітня змова все-таки існує? Глобалізація, потоки нігілізму із зомбоящика, нав’язування пошуковими системами інформації в Інтернеті, обов’язкові реєстрації та постійні збори даних про нас - все це спричиняє параноїдальне відчуття, що нами маніпулюють. Сучасне життя стає все більш табунним, а те що не змогли зробити тоталітарні режими силою, тепер мирно і впевнено впроваджують нові технології. Ми безпечно гуртуємось в загони соціальних мереж, хмаринковий сервіс відучує бути індивідуалістами, а новий Windows 8 запускає нас плавати у ставку схвалених ним програм та ігор. 
Навіть вірні друзі – комп’ютерні ігри перестають бути особистим світом, в якому почуваєшся володарем, бо настає ера багатокористувацьких проектів, де ти, зазвичай, один із нубів. Останніми роками, розробники кинулись штампувати фрі-ту-плейні забавки, що здебільшого орієнтуються на багатокористувацькі режими, а видавці впевнено заявляють, що одиночні ігри віджили своє. Невже це все? І більше не доведеться хитрувати з недалеким ШІ, годинами чахнути над лутом та характеристиками в інвентарі, або плюнути на нічний сон, щоб дійти до логічного завершення гри?
 

Побратими чи вороги?

Ще в 50-тих роках 20 століття з’явились перші комп’ютерні ігри. І хоч якою незграбною в той час була техніка, проте, одна з цих забавок вже тоді була багатокористувацькою! Її створив у 1958 році Вільям Хігінбот і назвав «Теніс для двох». Перші відеоприставки теж були розраховані на кооперативну гру і мали, відповідно, по два контролери. Отже, як бачимо, багатокористувацький режим з’явився не з масовим поширенням Інтернету, а фактично відразу із зародженням комп’ютерних ігор. Та не зважаючи на це, до 21 століття царював перворідний брат мультика – одиночний режим
Перші ігри
Перші масові мережеві ігри стали з’являтись лише в 90-тих роках. Серед них Doom (1993 рік) та серія Quake. В той же період, гравці отримали не лише право на віртуальний відстріл один одного, але і можливість позмагатись в стратегіях, першою з яких стала легендарна Starcraft (1998 рік). А якраз за рік до міленіуму , в світ вийшла Half-Life, яка не лише зробила революцію в жанрі, але й подарувала нам Counter-Strike - модифікацію, що стала найбільш живучим і популярним командним шутером наступного десятиліття.
Мабуть, ще на початку нульових, мало хто міг подумати, що досить скоро, багатокористувацький режим почне свій загарбницький наступ. Та карта лягла на користь знедоленого і за декілька років йому вдалось видертись на вершину харчового ланцюга. Однак, не станемо осудливо закочувати очі вверх, а краще подумаємо, що ж все-таки цьому сприяло?

Counter-Strike
Ну, що ж поміркували, тепер давай поділимось висновками. Отже, по перше, це технічний розвиток – зв'язок між комп’ютерами став звичним явищем, а швидкість такого зв’язку стала достатньою для обміну великими об’ємами інформації, навіть через Bluetooth.
По друге, - комп’ютерне піратство, адже єдиним відносно надійним способом змусити гравця купити ліцензійну продукцію стала наявність мультиплеєрного режиму.
По третє, економічно вигідна бізнес-модель «Free-to-play», що означає «бери безкоштовно та грай». Суть цього (здавалося б) безумства в тому, що гравець починає безкоштовно грати, але для того, щоб розвивати свого персонажа чи конкурувати з іншими гравцями, він вимушений докуповувати невеликі віртуальні вдосконалення. Виявляється, такі невеликі трансакції, малопомітні для забезпечених гравців, витягують з них стільки грошей, що не лише приносять видавцям величезні прибутки, але й дозволяють грати бідовим чи жадібним гравцям!
Ну, і не в останню чергу (всупереч розташуванню в цьому переліку. Прим. редактора), зросту популярності мультиплеєру сприяло ще й гурманство гравців, яким не цікаво товкти ботів, а хочеться позмагатись із справжнім інтелектом.

Один в полі воїн

Е-ех, гірко припускати, що одиночні ігри зникнуть. Невже, це і є еволюційний шлях розвитку ігрової індустрії? Ні, і ще раз – ні! 
Одиночний режим (англ. Singleplayer), не може зникнути з ряду причин, головна з яких це закон ринкових відносин «якщо є попит, то буде і пропозиція». А попит на одиночку буде існувати, доки люди діляться на дві категорії, відомі в психології, як інтроверти та екстраверти. Екстраверти віддають перевагу соціальним аспектам життя, а тому вони і становлять ударну силу фанатів багатокористувацького режиму. А інтроверти, це люди, яким затишніше у власних фантазіях та міркуваннях, ніж серед реальних зовнішніх об’єктів (за темпераментами, до цієї категорії входять флегматики та меланхоліки). Ось ці нерішучі і розважливі гравці, якраз і потребують ігор, де не мають ніякої конкуренції у вигляді інтелекту іншого індивіда. Вони, просто не зможуть отримувати задоволення від забавок, що не дають відчуття контролю, а отже і не платитимуть за нього свої гроші. Фух, нарешті наш логічний круг замкнувся і теорію можна вважати доведеною.
Та й що б не казали видавці, а багатокористувацький режим, аж ніяк не запорука фінансового успіху, бо талановита гра з виключно одиночним режимом може принести не менше доходу своїм творцям. 
САМОТНІЙ ВОВК
Існують також інші фактори, серед них - творчий дух авторів, які не мають можливості повністю викластись в проекті з одним лише багатокористувацьким режимом і будуть створювати інді-ігри, аби тільки розповісти свою казку.

Вибачте, а де тут одиночна компанія?

Ну, а тепер спробуємо з’ясувати, чому проект «War of the Roses» залишився без одиночного режиму? Найочевидніша відповідь, що у всьому винні розробники, які просто не розрахували своїх сил і не потягнули зробити повноцінну компанію, всупереч своїм обіцянкам. 
War of the Roses
Але чи так це насправді? Адже з фінансовою підтримкою Paradox Interactive, їм було не складно найняти сценариста та декількох акторів для озвучування і зробити цікавий екшен/слешер. Та й обраний історичний період настільки насичений несподіваними поворотами та випадковостями, що не обов’язково було розорятися на голлівудського майстра пера. Ще й система розвитку персонажа вже в грі є, тобто нічого додатково прикручувати до рушія не потрібно. Отже, проблема була в чомусь іншому. Якщо добре подумати, то з одиночним режимом, гра б стала повністю схожою з серією «Mount & Blade», а отже і її прямим конкурентом. А кому це не вигідно? Вірно, видавцю «Скакуна і Меча», а точніше тій же Paradox Interactive. Такий висновок все розставляє на свої місця, але і викликає невтішні прогнози, що «War of the Roses» і в своїх продовженнях не розживеться одиночною компанією чи хоча б редактором для створення користувацьких модифікацій. 
Але поживемо – побачимо, а поки що потішимось напливом багатокористувацьких ігор, бо хто знає, як цей маятник популярності хитнеться через декілька років…


Цікаво:
На підтвердження висновку про конкурентоспроможність одиночного режиму говорять і результати опитування, яке проводилось на нашому сайті
«Війна Троянд» . Так, 31% опитаних заявили, що найважливішим в грі про середньовіччя є розвиток персонажа, а ще 27% відповіли, що на першому місці – сюжет. Отже, більшість обирає ознаки одиночної гри!


Автор: Oleg_Titov
Редагування тексту: Kvitka
Категорія: Аналітика | Додав: Oleg_Titov (05.11.2012) E W
Переглядів: 932 | Коментарі: 6 | Теги: багатокористувацький режим, Одиночний режим | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 5
1  
Дуже майстерно написана стаття! Дякую!!! Особисто я ціню в іграх сингл, але мультик теж не помішає))) Я знаю декількох людей, які купили гру заради мультиплеєру в ній, в сингл навіть не грали! Зате є сотня-друга годин у мультик хД. А про WOTR... Жаль, що нема одиночної кампанії... sad

4  
Дякую, Олексій!!! На підтримку твоїх слів, перефразую Маяковського «игры всякие нужны, игры всякие важны». До речі, нам таки треба кооперативно довести до переможного фіналу другий Портал wink

5  
happy

2  
Цікава стаття та історія багатокористувацьких ігор. Ніколи конкретно не задумувався над цим питанням, проте, чесно кажучи, якось підсвідомо уникав мультиплеєрних проектів. Прочитавши статтю, зрозумів причину)
Думаю War of the Roses стане винятком))

3  
Я як інтроверт, теж віддаю перевагу одиночному режиму і тому вболіваю за його існування і вірю в нього. І ти правий, виключно багатокористувацькі проекти теж мають право на існування. Бо як же ми обійдемось без таких ігор, як Team Fortress чи WotR? cool Дякую за відгук!!!

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Опитування
Що потрібно моду, який додає зиму в гру?
Всього відповідей: 26
Конкурс скріншотів

Друзі сайту
Пиши українською Все про Assassin's Creed Блог про Львів, життя та інші приколи UAstream.Net - новинки українського дубляжу, безкоштовні фільми, безкоштовні програми, свіжий софт, дизайн, ігри, музика, журнали Аніме та манґа українською
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0